1. Важливою умовою забезпечення якості лабораторного дослідження крові є забір матеріалу натще в ранковий час (до 11.00).
За 12 годин до дослідження слід виключити:
• прийом алкоголю;
• куріння;
• прийом їжі;
• обмежити фізичну активність;
• виключити емоційне збудження та фізичні навантаження (біг, підйом по сходах);
2. Вранці, в день забору крові можна випити воду.
3. Виключити прийом ліків; якщо скасувати прийом ліків неможливо, необхідно проінформувати про це лікаря або реєстратора в лабораторії;
4. Кров слід здавати до проведення фізіотерапевтичних процедур та рентгенологічного, ендоскопічного, і ректального досліджень;
5. Бажано відпочити 10-15 хвилин перед взяттям крові.

Вірус Епштейна-Барр — це герпесвірус людини типу 4, який провокує захворювання мононуклеозу та пухлин. Вірус трапляється дуже часто, його носіями є майже 95 % всіх жителів планети. Якщо людина хоча б один раз перенесла це інфекційне захворювання, то вона залишається його носієм на все подальше життя.
Вірус малостійкий у зовнішньому середовищі, оскільки відразу гине після висихання. Він чутливий до дії дезінфікуючих засобів і високих температур. Активніше ВЕБ-інфекція поширюється навесні й восени. Зазвичай її спалахи відбуваються кожні 5–7 років.
Вірус Епштейна-Барр: шляхи зараження
Джерелом зараження є перехворіла на ВЕБ-інфекцію людина, яка після гострої стадії хвороби стає довічним носієм.
Ймовірність зараження вірусом Епштейна-Барр залежить від стану імунної системи на момент контакту зі збудником і скупчення людей. Особливо часто спалахи інфікування відбуваються в дитячих садках, школах, вишах, гуртожитках та інших приміщеннях, де одночасно перебуває багато людей. Сприйнятливість людини до цього вірусу вважається високою. Вроджений імунітет захищає від інфікування до 1-го року життя.
Симптомами вірусу Епштейна-Барр можуть бути не тільки прояви інфекційного мононуклеозу. Згодом їхнє інфікування сприяє розвитку й інших патологій:
• герпесу;
• стоматиту;
• хронічної втоми;
• гепатиту;
• лімфогранулематозу;
• назофарингіальної карциноми;
• розсіяного склерозу;
• хвороби Кікучі-Фуджімото;
• синдрому "Аліси в країні чудес" та ін.
У дитячому та підлітковому віці інфікування вірусом переноситься легше й майже в половини дітей протікає в стертій формі. Якщо імунітет працює правильно, інфекція проходить безсимптомно.
Для діагностики вірусу Епштейна-Барр необхідно звернутися до лікаря-інфекціоніста. Залежно від клінічного випадку можуть призначатися різні методи дослідження:
• серологічне дослідження;
• ПЛР-діагностика.
Здебільшого призначається ПЛР-аналіз на вірус Епштейна-Барр. Для його проведення необхідна кров із вени. Перед аналізом лікар знайомить пацієнта з правилами підготовки до дослідження.