1. Важливою умовою забезпечення якості лабораторного дослідження крові є забір матеріалу натще в ранковий час (до 11.00).
За 12 годин до дослідження слід виключити:
• прийом алкоголю;
• куріння;
• прийом їжі;
• обмежити фізичну активність;
• виключити емоційне збудження та фізичні навантаження (біг, підйом по сходах);
2. Вранці, в день забору крові можна випити воду.
3. Виключити прийом ліків; якщо скасувати прийом ліків неможливо, необхідно проінформувати про це лікаря або реєстратора в лабораторії;
4. Кров слід здавати до проведення фізіотерапевтичних процедур та рентгенологічного, ендоскопічного, і ректального досліджень;
5. Бажано відпочити 10-15 хвилин перед взяттям крові.

СНІД
ВІЛ — ретровірус, що проявляє тропність до клітин, які мають рецептор CD4 (Т–лімфоцити–хелпери, макрофаги, моноцити, дендритні клітини).
1. Патомеханізм: переважно інфікуються макрофаги та активовані Т-лімфоцити. Характерною особливістю первинної ВІЛ-інфекції є висока вірусемія, транзиторне зниження кількості Т-лімфоцитів CD4+ у периферичній крові та, в більшості випадків, симптоми гострого ретровірусного захворювання. Хронічна інфекція характеризується стійкою імунною активацією та поступовим зниженням кількості CD4+-лімфоцитів. Протягом багатьох років інфекція перебігає клінічно безсимптомно, проте реплікація ВІЛ продовжується у периферійних лімфатичних органах і спричиняє поступове руйнування їх мікросередовища. З розвитком інфекції розвивається розлад імунного гомеостазу.
2. Резервуар і шляхи передачі: люди; джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина, а інфекція передається гематогенним, статевим шляхом, перинатально (вертикально або через грудне молоко).
3. Фактори ризику: сексуальні контакти без презервативів, ін'єкції психоактивних речовин або анаболічних стероїдів, а також прийом наркотиків назально, за допомогою банкноти або трубочки; уколи або поранення гострим предметом (голка, скальпель), забрудненим кров'ю ВІЛ-інфікованої особи; пологи, якщо роділля не знає, що вона ВІЛ-інфікована, і не приймає ліків.
4. Інкубаційний період та період заразливості: гострий ретровірусний синдром — 1–8 тиж.; СНІД — в осіб, які не отримували антиретровірусних ЛЗ — 1,5–15 років (у середньому 8–10 років) від зараження; пацієнт є заразливим із перших днів після зараження.
Хвороби, що вказують на СНІД (так звані СНІД–індикаторні)
опортуністичні інфекції
– бактеріальна, рецидивуюча пневмонія (≥2 протягом 12 міс.) ; рецидивуюча бактеріємія, викликана паличками Salmonella– легеневий або позалегеневий туберкульоз; дисеміновані мікобактеріози (атипові мікобактерії); кандидоз стравоходу, бронхів, трахеї або легень; запалення легень, викликане Pneumocystis jiroveci; позалегеневий гістоплазмоз; позалегеневий кокцидіомікоз; позалегеневий криптококоз; ізоспороз; криптоспоридіоз; інфекції HSV — хронічні виразки, бронхіт, запалення легень або стравоходу; цитомегалія (поза печінкою, селезінкою, лімфатичними вузлами); токсоплазмоз внутрішнього органу; прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія
новоутворення; саркома Капоші ;лімфоми (Беркітта, первинна мозку, імунобластична); інвазивний рак шийки матки; енцефалопатія, асоційована з ВІЛ-інфекцією; синдром виснаження, викликаний ВІЛ-інфекцією