1. Важливою умовою забезпечення якості лабораторного дослідження крові є забір матеріалу натще в ранковий час (до 11.00).
За 12 годин до дослідження слід виключити:
• прийом алкоголю;
• куріння;
• прийом їжі;
• обмежити фізичну активність;
• виключити емоційне збудження та фізичні навантаження (біг, підйом по сходах);
2. Вранці, в день забору крові можна випити воду.
3. Виключити прийом ліків; якщо скасувати прийом ліків неможливо, необхідно проінформувати про це лікаря або реєстратора в лабораторії;
4. Кров слід здавати до проведення фізіотерапевтичних процедур та рентгенологічного, ендоскопічного, і ректального досліджень;
5. Бажано відпочити 10-15 хвилин перед взяттям крові.

Трихомоніаз (трихомоноз) – не вірусне інфекційне ураження, що викликається вагінальною трихомонадою. Більшість інфікованих навіть не підозрюють про наявність інфекції, оскільки захворювання дуже часто протікає без помітних симптомів.
Урогенітальний трихомоніаз викликає Trichomonas vaginalis – трихомонади, які паразитують в організмі людини. Найпростіші організми найкраще розмножуються та розвиваються в кислому середовищі (рН від 5,5 до 7,5) при температурі 35-37 градусів за Цельсієм.
Трихомонада переходить від зараженої людини до здорової під час статевого контакту. У жінок найбільш часто інфікованою областю є нижні відділи статевих шляхів (вульва, піхва, уретра, шийка матки). У чоловіків – уретра.
Для трихомоніазу характерне ураження слизових оболонок, залоз і крипт сечостатевого тракту. Дуже рідко уражається слизова дихальних органів, мигдалин, прямої кишки.
Ознаки трихомоніазу дуже схожі з клінічними проявами інших ІПСШ і можуть варіюватися від легкого роздратування до сильного запалення. Інкубаційний період захворювання складає в середньому 7-10 днів. Симптоми трихомоніазу можуть почати проявлятися в період від 5 до 28 днів після моменту зараження.
Симптоми трихомоніазу у гострій і підгострій стадії:
• рясні виділення, які можуть бути білими, жовтими або зеленими з неприємним рибним запахом;
• печіння та свербіж в області зовнішніх статевих органів, всередині статевого члена;
• тяжкість внизу живота;
• хворобливе сечовипускання;
• дизурія;
• діспареунія;
• набряк статевих губ;
• печіння після еякуляції;
• порушення сну.
Кольпоскопія виявляє місцеві ознаки запального процесу.
Трихомоніаз викликає розвиток вагініту, уретриту, циститу, епідидиміту, простатиту.
Діагностика трихомоніазу обов'язково повинна включати мікроскопічні дослідження у жінок, посів сечі або мазка з уретри – у чоловіків.
Найбільш часто зустрічаються ускладнення:
• Позаматкова вагітність
• Безпліддя
• Передчасні пологи
• Зараження немовляти
• Аднексит
• Цервіцит
• Ендометрит
• Дисплазія шийки матки (у жінок)
• Простатит
• Епідидиміт
• Стриктура уретри (у чоловіків)